Лазня за давніх часів

Історія лазні сягає своїм корінням прадавніх часів. Близько шести тисяч років тому пращури сучасних жителів арабських країн надавали великого значення чистоті свого тіла і скрізь активно користувалися лазнями.

Єгипетські жерці мали скрізь комфортно влаштовані і доступні кожному лазні й обмивалися чотири рази на добу: двічі вдень і двічі вночі. Неабияка прихильність до банної справи, масажу та обмеженість в їжі допомагали єгиптянам зберігати стрункість фігури і успішно боротися з процесом старіння. А єгипетські лікарі того часу вважалися найкращими у світі і загадкове мистецтво лікування різних хвороб не представляли без ритуального використовування води і лазень.

Особливу популярність мала процедура відвідування лазень у римлян. Тут існував цілий культ банної справи. Навіть при зустрічі стародавні жителі Риму замість вітання питали один в одного: «Як потієш?». А на одній із старовинних будівель зберігся напис: «Банити, любов і радість — до старості ми разом», який дійшов аж до наших часів. Лазня для римлян служила цілим ритуальним приміщенням, була невід'ємною частиною їх житла. Адже там вони не тільки милися, але і проводили бесіди, читали вірші, малювали, співали, влаштовували пишні трапези.

Були в банному приміщенні і кімнати для масажу, майданчики для спортивних вправ та змагань і навіть бібліотеки. Римляни-багатії відвідували сауни двічі на день.

У Давній Греції лазні з'явились спочатку у спартанців і виконували роль оздоровниць.

Різновиди

За конструкціями лазні-парні поділяють на три основних типи в залежності від температури і вологості повітря в парильному відділенні:

  1. лазні сухо-повітряні (міська громадська лазня-кам'янка, російська, фінська сауна) з температурою повітря від 60° до 120° C і вологістю повітря від 5% до 25%;
  2. лазні сирі (парна, російська, фінська, східна), температура в які коливається від 50° до 70° C, а вологість від 80% до 100%;
  3. водяники, або японські лазні.